Майстри
Наталя
ЧОРПІТА
|
ПЕРЕКЛАДАЦЬКА МАЙСТЕРНЯ 2000-2001
|
|
|
Майстри
Наталя
ЧОРПІТА
|
|
Народилась
і виросла у Львові. Проте галичанкою
себе не вважає — адже батько родом з
Хмельниччини, а мама — з Харківщини, тож
поєднала в собі український “Схід-Захід“. Відмінне
навчання вважалося у родині справою
честі. Так і вчилася: школу (англійську)
закінчила із золотою медаллю,
університет (слов’янське відділення
філологічного факультету Львівського
державного університету) — з червоним
дипломом. Далі була аспірантура ЛДУ і
намагання дослідити деякі дієслівні
форми у верхньолужицькій мові, про які
краще не згадувати — дисертація так і не
народилася. Після
закінчення навчання працювала
лаборантом, викладачем російської, а
згодом — української мови як іноземної,
технічним редактором (ази поліграфічної
премудрості довелось опановувати
самостійно). Останні сім років працює за
основним фахом: викладає сербську мову у
Військовому інституті при
Національному університеті "Львівська
політехніка". Перші
переклади наважилась оприлюднити
невдовзі після закінчення вищої школи –
три оповідання у збірці Дивна любов (із
верхньолужицької, вид-во "Дніпро").
Поважніші тексти побачили світ завдяки
львівському видавництву "Класика" (роман
сербського автора Момо Капора Облудники,
1998; перекладений з польської роман
Анджея Стасюка Дев’ять, 2001) та
культурологічному часописові Ї (переклади
оповідань і статей із сербської,
хорватської, польської, білоруської,
російської). 2001
року, з нагоди візиту папи Івана-Павла ІІ
в Україну, в київському видавництві "Спалах"
вийшов альбом Апостол віри, до якого
Наталя Чорпіта підготувала текстову
частину (за
польськими джерелами). На
черзі — публікації в періодичних
виданнях Література+ (переклад зі
словенської), Україна модерна (переклад
з англійської) etc. Перекладає з усіх слов’янських мов та з англійської. Від 2001 року — член Національної спілки письменників України.
Рођена
и одрасла у Лавову. Међутим, не сматра
себе Галичанком -
наиме, отац јој
је пореклом
из Хмељницког региона, а мајка из
Харкивског, тако да је у себи сјединила
украјински "Исток -
Запад".
По
завршетку студија радила је као
лаборант, професор руског, а касније и
украјинског језика као страног,
технички уредник (основе полиграфске
мудрости морала је да усваја сама).
Последњих седам година ради у омиљеној
струци: предаје српски језик на Војној
академији у Лавову.
Убрзо након завршетка факултета усудила се да објави прве преводе (три приче у збирци Чудна љубав - превод са горњолужичког, издавачка кућа "Дніпро" у Кијеву). Значајнији текстови изашли су захваљујући лавовској издавачкој кући "Класика" (роман Моме Капора Фолиранти, 1998, превод са српског; роман Милорада Павића Последња љубав у Цариграду, 1999, превод са српског; роман Анжеја Стасјука Девет, 2001, превод са пољског) и културолошком часопису Ї (преводи прича и чланака са српског, хрватског, пољског, белоруског, руског).
Године
2001. поводом посете Jована Павла ІІ
Украјини у кијевској издавачкој кући
"Спалах" изашао је албум Апостол
вере за који је Наталија Чорпита
припремила текстове (по пољским
изворима). На
реду су публикације у часописима
Література + (превод са словеначког),
Україна модерна (превод са енглеског) etc. Наталија
Чорпита преводи са свих словенских
језика и енглеског. Од 2001. године члан је
Националног удружења књижевника
Украјине. |